фото (с) jumpingrat
В цілому скажу – не зважаючи на наше дружне ниття про відсутність погоди – фотоматрас вдався. Я задоволений.
Шедеврів нема, зате є кілька кадрів, які подобаються. Принаймі після тижня відстою мені все ще не обридло на них дивитись, хоч і бачу, що можна було зробити їх краще. І на цьому спасибі гуцульським богам, бо з попереднього виїзду не було жодного.
Взагалі, не шкодую, що не було термоядерних заходів/сходів – цього добра в інтернетах вистачає до ригачки, око вже стомилось. І, чесно признатись, не факт, що я би зміг це правильно зняти 🙂 Принаймі останні рази – вдавалось не дуже – то тут то там вилазили якісь ґанджі – вчитись ще ой-йой-йой. І звісно думати в процесі, а не просто пуцяти кнопкою. І потім обробляти.
Така ж ситуація з панорамами – останнім часом я ставлюсь до них набагато прохолодніше ніж колись – перший щенячий захват отримання величезної картинки давно минув, зато прийшло розуміння, що вдалу панораму зняти набагато складніше, ніж один кадр.
Так що поки тренуюсь.
кому цікаво – мої фотки тут: раз, два, три.
фото jumpingrat – 1, 2, 3, 4, 5, 6.
фото vtasic – тут.
Ще трошки тексту під катом.
Ще трошки технічного:
1. Я давно знав, що трекінгові палички – це зручно і корисно. Тепер переконався. Велика подяка банді спонсорів, які подарували мені їх на бездей 🙂
2. Рукавички без пальців з відкидною варєжкою, куплені прицільно під фотовилазки – виявились корисними і достатньо юзабельними (принаймі ліпшого варіанту я не видів). Правда, одразу виникла ідея їх вдосконалення під потреби фотографів. Здам ідею за мульйон грошів першій ліпшій конторі, яка їх пошиє.
3. Треба придумати щось з проблемкою обертання штативної голови на морозі (мабуть гусне змазка) – при повністю відпущеному стопорі повороту було легше провернути саму кульку, ніж голову. Цікаво, що буде на морозі під -20, мабуть взагалі не повертатиметься.
4. Треба зробити швидкозйомну накидну лямку для переноски штатива на близькі відстані – вже другий рік збираюся, але згадую тільки в горах (чохол з собою не ношу, занадто громіздкий він у мене). Хоча ділов там всього-то купити півтора метра широкої стропи.
5. Треба нарешті купити інтервалометр.
6. Треба уважно подивитись в бік градієнтних фільтрів. Правда, я так і не зміг толком побороти побочні кольорові ефекти після його використання, але Олексій обіцяв навчити 🙂
ну і під фініш – тут я споглядаю виставку фототехніки на столі біля колиби, і питаю, кому вкоротити ельку :))
фото (с) jumpingrat
jumpingrat і vtasic – дякую за компанію.
UPD. vtasic на ці вихідні знову поїхав під Кукул, мабуть дозніме все, що ми пропустили минулих вихідних 🙂
1COMMENTS
test